Олег СОРОЧКІН: «Ми ще за Буняка першими в Україні відкрили в міськраді «Єдине вікно» для громадян»
Проблема стосунків львівської влади та жителів міста існує споконвік. Однак власне сьогодні вона актуальна, як ніколи. Після Революції Гідності громадяни гостріше відчувають несправедливість і активніше готові боротися за свої права. І, видається, що влада не встигає за прогресом в умах звичайних людей.
Як сьогодні складаються відносини львівської влади з мешканцями міста? Що необхідно зробити, аби ці стосунки стали цивілізованими і відповідали європейським стандартам? Про це наша розмова з ОлегомСорочкіним, експертому галузі адміністративного права, викладачем НУ «Львівська політехніка» і заступником голови Львівської міської організації партії «Громадянська позиція»
- Ви ще у 2005 р. виступили одним з ініціаторів вдосконалення системи надання адміністративних послуг виконавчими органами Львівської міськради…
- Перш за все, варто зазначити, що ми ще за Буняка першими в Україні відкрили в міськраді «Єдине вікно» для громадян (тепер це Центр обслуговування мешканців). Це надзвичайно важливо, бо наявність чітких та прозорих процедур прийняття владних рішень є основною гарантією реалізації прав громадян. У 2005-2006 роках я, як представник громадської організації, керівник проекту «Інформування громадян за допомогою Інтернету, про процедури надання адміністративних послуг, що надаються виконавчими органами міської ради» виступив одним з ініціаторів вдосконалення системи надання адміністративних послуг у Львові. Було описано та затверджено рішеннями виконавчого комітету процедури адміністративних послуг, що надаються управліннями міської ради. Було визначені чіткі переліки документів які необхідно подавати, визначено процедуру та терміни їх розгляду, та вказано законодавство яким цей процес регулюється.
Також для нас було важливо, щоб ці процедури були доступними для кожного громадянина. У своїй роботі ми, перш за все, були спрямовані на те щоб описані адміністративні процедури булидоступні в Інтернеті, щоб та особа, яка хоче отримати якийсь дозвіл чи іншу адміністративну послугу, могла б з дому чи зі свого робочого місця зайти в Інтернет і отримати необхідну інформацію. Тому затверджені процедури надання адміністративних послуг були розміщені в Інтернеті на веб-сайті міської ради.
- Що змінилось з того часу і які проблеми, ви вбачаєте у сфері надання адміністративних послуг у діяльності міської ради сьогодні?
- Тоді, у 2005-му,не було практично жодного закону який би зобов’язував проводити цю роботу. В своїх ініціативах ми спирались на зарубіжний досвід, зокрема Польщі, Данії та Німеччини. Львів був першим містом де була впроваджена концепція «Єдиного Вікна». Після Львова, подібна система була впроваджена і в деяких інших містах. Найбільш відомий приклад –«Прозорий офіс» у Вінниці. Проте у вересні 2012 р. був прийнятий Закон України «Про адміністративні послуги», яким практику «Центрів надання адміністративних послуг» в примусовому порядку було поширено на всі міста та райони України.
У цьому Законі передбачено два важливих моменти. Перший полягає в тому що суб’єктам надання адміністративних послуг забороняється вимагати від заявників документи чи інформацію, що перебувають у володінні органів влади чи підпорядкованим їм підприємствам та організаціям. Таку інформацію та документи орган влади повинен отримувати самостійно без участі суб’єкта звернення. Фактично заявник повинен подати мінімальний пакет документів, решту довідок, необхідних для прийняття рішення орган влади повинен отримувати самостійно.
Суть другого полягає у закріплені граничних строків розгляду питання щодо надання адміністративної послуги. Відповідно до Закону цей строк не може перевищувати 30 календарних днів, а якщо рішення у справі приймає орган що діє на засадах колегіальності (напр. виконком чи міська рада), і не встиг прийняти в 30-денний строк, то питання обов’язково повинно бути розглянуто на першому засіданні цього органу, після спливувстановленого терміну. Саме з виконанням цих приписів Закону у Львові є суттєві проблеми.
- З цього місця прошу детальніше…
- Чиновники вимагають у заявників велику кількість документів та довідок, які, буцімто, необхідно подати для прийняття рішення, проте необхідну інформацію службовець може легко отримати, зайшовши до державних реєстрів чи у сусідній кабінет Ратуші. Для прикладу серед переліків документів часто вказується необхідність подання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (для отримання цього витягу особа повинна витрати день і більше ніж 60 грн.) хоча службовець може отримати його в електронній формі безкоштовно, витративши всього кілька хвили. Інший приклад: для розгляду земельних питань часто вимагають у заявників довідки з Управління архітектури ЛМР, яке знаходиться на тому ж поверсі Ратуші. Мислення службовця повинно бути спрямоване на те «як допомогти заявнику у реалізації його права» — надати послугу, а не на те, як поставити перепону. Бо перепони призводять до корупції.
Ще більша проблема є з реальним дотриманням термінів розгляду звернень. На ній, доречі, наголошують, і депутати міської ради, і експерти, і заявники. Є приклади коли рішення приймаються роками. Особливо це стосується тих випадків коли рішення щодо надання адміністративної послуги приймаються колегіальними органами – виконавчим комітетом чи сесією міської ради. Закон вимагає щоб адміністративна послуга була надана протягом 30 календарних днів (щодо окремих адміністративних послуг спеціальними законами може бути встановлено інший термін), якщо ж колегіальний орган не встиг розглянути звернення у встановлений законом термін, то він повинен зробити це на своєму першому засіданні, що відбувається після спливу цього терміну. В порядок денного найближчого засідання повинно обов’язково бути включено відповідне питання, але так не є. Посадові особи, які формують порядок, денний часто не включають такі питання, тим самим порушуючи ЗУ «Про адміністративні послуги». Уповноважений Орган влади може задовільними звернення заявника та прийняти позитивне рішення, якщо у заявника є законні підстави для отримання адміністративної послуги, або відмовити якщо законних підстав у заявника немає. Але орган влади не вправі ухилятися від розгляду питання. А в міській раді «маринуються» сотні проектівУхвал які візуються чиновниками місяцями і не включаються у порядок денний. Отака бездіяльність теж сприяє корупції.
- Яким чином має регулюється питання адміністративних процедур на загальнодержавному рівні?
- Багато питань у сфері відносин громадянина і влади є невирішеними на загальнодержавному рівні, і стосується це, перш за все, певних засад якості та справедливості розгляду звернень. Зокрема, вже багато років Верховна Рада не приймає Адміністративно-процедурний кодекс України. Це нове законодавство – і для багатьох країн Європи, але подібні закони є в більшості Європейських країн. Вони діють, коли громадянин звертається до органу влади за реалізацією свого права. Ці закони чітко регулюють порядок розгляду заяв до органів влади, встановлюють права, які має громадянин при розгляді його звернення, зокрема право отримувати юридичну допомогу, право залучати свої експертні висновки щодо певної адміністративної процедури, право відводу посадової особи, якщо є сумніви в її об’єктивності тощо, насправді вони чітко регулюють практично всі випадки взаємовідносини чиновника та людини, з точки зору захисту прав та інтересів перш за все людини і забезпечують прозорість цих відносин.
На моє переконанняне тільки стара архітектура, але й сучасні європейські принципи адміністративних відносин влади з мешканцями повинні стати складовою Європейського Львова.