Володимир ГІРНЯК: «Змусимо чиновників дотримуватись закону»
13 років. Саме стільки часу один із львівських підприємців намагається вибороти у Львівській міській Раді цілком законні дозволи, аби врешті запустити бізнес. Не конче бути фахівцем-економістом або великим математиком, аби порахувати, скільки за цей продавлений не з вини підприємця час він міг би створити робочих місць, скільки людей отримало б зарплатню, скільки податків надійшло б до міської казни.
Надто часто намагання львів’ян вирішити те чи інше, часом абсолютно невинне питання, перетворюється для них у «ходіння колами пекла», або, кажучи без евфемізмів, ходіння коридорами Ратуші.
Натомість трапляються і цілком протилежні речі. На заздрість одній людині, котра роками домагається рішення від влади стосовно того чи іншого питання, іншому вдається залатвити свої справи буквально за два-три тижні. Така вибірковість наштовхує громадськість на недвозначну думку про корупцію.
Утім законом передбачено чіткий графік прийняття рішень владою щодо звернень громадян, будь це фізична чи юридична особа. Проте за поганою традицією для більшості наших владоможців закони не писані.
Нещодавно депутати Львівської міськради створили Тимчасову контрольну комісію з вивчення питань дотримання законності при розгляді документів та судовій практиці виконавчих органів. Сьогодні ми розмовляємо з головою цієї комісії, депутатом міськради, співголовою групи «Громадянська позиція» Володимиром Гірняком.
- Пане Володимире, ви розповідали про підприємця, який ось уже 13 років намагається отримати у Львівській міській раді необхідні документи. Наскільки часто трапляються такі випадки?
- 13 років – це, може, справді рекорд, на сором львівської влади вартий занесення до Книги рекордів. Однак навряд чи можна вважати кращою ситуацію, коли вирішення питання затягується на рік чи два. Сотні ухвал лежать у міській раді без жодного руху, їх не візують, не виносять на розгляд сесії, не голосують за них. Порахуйте, скільки втрачено робочих місць, скільки податків не надійшло в казну міста. Я переконаний, якщо порахувати всі втрати від такої бездіяльності міської влади, то виявиться, що місто недоотримало мільйони гривень.
- Цей бардак можна пояснити безвідповідальністю?
- Безвідповідальність, зрозуміло, присутня. Але причина не лише в тому. Львів’яни – освічені і розумні люди. Вони прекрасно розуміють, що за кожною безвідповідальністю можна розгледіти чийсь інтерес. Адже трапляються й протилежні випадки. Бува, що підприємець отримує необхідні документи протягом якихось двох тижнів. Це, безперечно, добре, однак на загальному тлі, це виглядає дивним. Важко позбутися думки, що отаке ручне управління за принципом «тому дам, а тому не дам» дуже вигідне окремим чиновникам. Самі розумієте чому.
- І що треба робити, аби привести систему у цивілізовані рамки?
- Не потрібно вигадувати велосипед. Ще у 2012 році було прийнято закон про адмінпослуги, згідно з яким орган місцевого самоврядування має давати відповідь зацікавленій особі у місячний термін. У 99 відсотках випадків у нас це не виконується. Проблема ще у тому, що фактично немає механізму покарання для людей, котрі свідомо чи ні гальмують вирішення питань.
- А наскільки високі шанси виправити ситуацію і як це, врешті, зробити.
- Наша комісія, створена у міській раді, власне й призначена це зробити. Ми запросили до співпраці знаного у місті експерта у сфері адміністративного права Олега Сорочкіна, котрий вже не перший рік намагається вдосконалити роботу міської влади. Маємо вже перші напрацювання. При цьому не цураємося використовувати досвід 15-річної давнини, коли прогресивні люди у Ратуші вже намагалися впорядкувати це питання і навіть було прийнято низку відповідних нормативних актів. Однак нинішня влада вперто воліє управляти містом в ручному режимі.
- Наскільки я розумію, будь-які шанси на покращення можуть наштовхнутися на спротив чиновників…
- Безперечно, потрібна політична воля. У першу чергу депутатського корпусу. Хоча насправді питання зрозуміле і цілком вирішуване. Наведу простий приклад. Земельне питання візує аж 9 осіб. Кожен із них має на візу 3 дні. Тобто навіть якщо вони вчасно поставлять свої підписи під тим чи іншим документом, мине майже місяць. Ситуацію ж можна покращити елементарно. По-перше, можна і навіть необхідно скоротити кількість віз. Навіщо, питається, на одному документі потрібні підписи і міського голови, і аж двох його заступників? Вони що представляють різні гілки влади, чи одна рука не знає, що коїть інша? По-друге, можна скоротити терміни візування. Хоча б із трьох днів до двох. Врешті, чому не запровадити паралельне візування, щоб один чиновник не чекав на підпис іншого. В такому разі для підготовки документа на розгляд сесії знадобляться лічені дні. І, повірте, люди це відчують та будуть вдячні владі. Я говорю не лише про підприємців, але й про приватних осіб, котрі зіштовхуються з аналогічними проблемами.
- Коли слід очікувати результату від діяльності очолюваної вами комісії?
- На одній з найближчих сесій ми оприлюднимо свій звіт. Зараз вивчаємо документи і розуміємо, що часто питання, які можна було вирішити у місячний термін затягуються на роки. Паралельно працюємо над розробкою алгоритму, за яким проходження документів у міській раді відбуватиметься оптимальним шляхом і в оптимальні терміни. Одне з наших головних завдань, яке ми перед собою поставили, - врятувати громадян від суб’єктивізму окремих чиновників чи депутатів.
Крім того, я особисто офіційно вимагатиму від міського голови включити у порядок денний сесії проекти ухвал, до яких не має зауважень і які досі не розглядали із абсолютно незрозумілих причин. Бо нині сотні проектів лежать без руху. І такий, з дозволу сказати, підхід до справи, це той сірник, від якого розгоряється полум’я корупції.
